Азот

Для отримання оптимального врожаю, ріпак потребує від 100 до 120 кг азоту. Найбільше нестача азоту впливає на ріст рослини, сповільнюючи розвиток та зменшуючи цвітіння. Азот допомагає ріпаку пережити холод, так як завдяки йому створюються резервні запаси поживних речовин, які допомагають при пониженні температур.  З усієї кількості засвоєного азоту восени він використовує 25%, на початку відновлення вегетації – 35, на початку цвітіння – 30, наприкінці цвітіння – 10%.  Надмірне азотне живлення у цей період погіршує перезимівлю рослин.

Фосфор

На протязі вегетації ріпак засвоює близько 90 кг фосфору (3,5 т/га.). Найінтенсивніше фосфор поглинається рослинами ріпаку в період між стеблуванням і цвітінням (2-3 кг/га за добу). Слід зазначити, що коренева система ріпаку досить потужна і здатна мобілізувати фосфор з важкорозчинних сполук ґрунту. 

Калій

Потреба у калії складає близько 200 кг/га (3,5т/га), 35-40% якого засвоюється вже восени. Оптимізація калійного живлення сприяє підвищенню урожайності насіння на 2-3 ц/га і вмісту в ньому олії на 8-10%.

Магній

Потреба ріпаку в магнії становить 40-50 кг/га МgО. Він входить до складу хлорофілу. Восени сприяє транспортуванню цукрів із листя до коренів, внаслідок чого формується добре розвинена коренева система. Тому важливо забезпечити наявність магнію при посіві.

Сірка

Ріпак належить до найвибагливіших культур до сірки. Засвоєння рослинами сірки відбувається паралельно з азотом. За її нестачі не утворюється білок, ріст рослин сповільнюється, зменшується кількість стручків і насіння у них. Найбільша потреба ріпаку в сірці - від початку формування стебла до початку зав’язування стручків. Потрібно враховувати, що внесення високих норм сірки може підвищувати вміст глюкозинатів у насінні. Потреба у сірці складає близько 30-40 кг/га.

Бор

За врожайності 35 ц/га ріпак виносить з ґрунту 350-450г бору. Він має важливе значення у заплідненні, підвищує еластичність тканин, що знижує розтріскування стебел і кореневої шийки під час морозів і сильного росту. Це сприяє зниженню ушкодження рослин хворобами (некрозом кореневої шийки, вертициліозом тощо). Крім того, бор впливає на розвиток кореневої системи, що сприяє кращому відновленню вегетації. Восени ріпак засвоює 25% загальної кількості потрібного йому бору, решту - у фазу диференціації бруньок. За нестачі бору рослини запізнюються із виходом з фази розетки («сидіння» ріпаку), молоді листки мають світле забарвлення, а краї їх скручені. На більш старих листках утворюються плями червоного та червоно-фіолетового забарвлення. Дефіцит бору спостерігається насамперед на легких і провапнованих ґрунтах, а також під час посухи. На слабозабезпечених бором ґрунтах його внесення підвищує урожай на 2-7 ц/га.