Ще в 1770 році А. Т. Болотов виклав теорію мінерального живлення рослин, а пізніше Ю. Лібіх переконливо довів, що мінеральне живлення здійснюється переважно через кореневу систему. З тих пір агрономи систематично вносять добрива в ґрунт, а почали вони це робити ще з часів Аристотеля. Це надійний спосіб, перевірений століттями агрономічної практики. Саме тому є чимало агрономів, які переконані в тому, що тварини харчуються ротом, а рослини корінням, тому добрива вносити потрібно тільки в грунт.

Рослини необхідно забезпечити збалансованим живленням, що складається з ряду макро- і мікроелементів, які повинні знаходитися в ґрунті з початку посівної кампанії і протягом всього періоду вегетації рослин. В такому випадку, урожай буде щедрим і порадує своєю якістю. Крім найцінніших азоту, калію і фосфору, культурам також потрібні мікроелементи - магній, бор, сірка, цинк, залізо, молібден, кальцій і так далі. Вони так само беруть участь у багатьох життєвих процесах рослин і їх наявність (або відсутність) може мати як позитивний, так і негативний ефект в кінці сезону. Наприклад, Бор - його користь була доведена вченими ще на початку минулого століття. Борне добриво слід вносити, тому що:

• зазначений елемент живлення є активним учасником обміну речовин рослин, позитивно впливає на засвоєння кальцію;
• бере участь в будівництві і діленні клітин культур;
• бере участь у метаболізмі вуглеводів і транспортує цукор з старіших вегетативних органів до молодого листя і плодів, забезпечуючи тим самим їх розвиток;
• синтез фітогормонів також не обходиться без бору;
• сприяє збільшенню врожайності. 

Таким чином, дуже важливо точно розрахувати необхідну кількість добрив, правильно вибрати їх форми, способи і строки внесення. Але і це ще не все. Важливо пам'ятати, що для позакореневого підживлення використовуються досить концентровані розчини хімічних сполуки, які активно впливають на рослини. Будь-яка помилка може призвести до порушення фізіологічних процесів, що протікають в рослині, до опіків листя і втрат у врожаї.

Одним з ефективних способів забезпечити живлення рослин бором, є внесення бору з мінеральними добривами у ґрунт, під основний обробіток грунту або під передпосівну культивацію. При цьому гарантовано присутність доступних для рослин сполук бору та безперебійне постачання цього елементу протягом вегетації.

Недоліком внесення боровмісних добрив в ґрунт, є висока чутливість до режиму зволоження і можливість промивання/зв'язування бору в ґрунті. Наприклад, рясні опади можуть вимити бор за межі кореневого шару. А багатий органікою глинистий ґрунт може вчепитися в бор, міцно адсорбуючи значну частину внесеного елемента. Лужна реакція ґрунту також може істотно зменшити ефективність внесеного добрива.

• 

Інший шлях внесення бору є позакореневе підживлення яке часто намагаються поєднати з внесенням інших добрив або пестицидів. Але треба знати, що борні добрива впливають на рН робочого розчину, збільшують лужність або підкислюють його. Так як всі піретроїди, неонікотиноїди і ФОС-інсектициди швидко розпадаються в лужному середовищі, не варто вносити їх в «коктейлі» з моноетаноламіном бору. Те ж саме справедливо і для більшості фунгіцидів.

Позакореневі підживлення дають можливість відкоригувати борне живлення рослин в певний період вегетації, це є як плюсом так і мінусом. Тому що, на початку вегетації, при ґрунтовому дефіциті бору, на не розвинених рослинах цього не помітно, а внесення в пізні строки вегетації лише корегує явний дефіцит в цей період і не дозволяє підтримувати необхідно кількість бору протягом всієї вегетації. Для забезпечення рослин бором, на протязі вегетації, необхідно застосовувати гранульовані комплексні добрива, що містять істотну кількість цього елементу живлення, а позакореневе застосування боровсмісних добрив, залишити як елемент додатковго живлення.

Product	N	Ρ2Ο5	К2Ο	MgO	SO3	Β
Ελλadanpk NPK 12-8-18 (+12)+2MgO+0,3B	12%	8%	18%	2%	12%	0,3%
Ελλadagreen 18-6-14 (+12)+2MgO+0,3B	18%	6%	14%	2%	12%	0,3%
Ελλadablue NPK 18-8-14 (+14)+2MgO+0,3B	18%	8%	14%	2%	14%	0,3%